Про роботу

Коли я багато років тому працював на фабриці, то вставав о шостій, щоб на сьому годину бути на роботі. Близько четвертої ми з татом повертались додому, але після зміни на конвеєрі мені вже не хотілося ні вчити англійську, ні читати технічні статті. Тоді я розумів Мартіна Ідена, що працював у "Гарячих джерелах" і не мав ні сил, ні часу на книжки. Тоді я думав, що настане час, коли я буду працювати головою, а не руками. Такий час настав, але правду кажуть, що треба боятись своїх бажань, бо інколи вони збуваються :)

Зараз я доктор наук, викладаю в університеті, можу спати до десятої, а потім повернутись додому о третій, часом можу взагалі влаштувати собі вихідний посеред тижня. Все добре, але насправді, моя робота завжди зі мною, навіть коли я сплю :) Я думаю про лекції, про практичні завдання, про контрольні роботи та проекти для студентів. Я думаю про свій проект, досліди, дані. Я думаю, значить я працюю. Але як це пояснити Марічці? Чи зрозуміє вона, що коли я дивлюсь серіал, то частина мого мозку працює над новим експериментом? Що мої "5 хвилин" можуть розтягнутись на годину, бо я маю нову ідею, яку треба перевірити, або хоча б записати. А може, виключити цю частину мозку о 6:00, залишити її в офісі до ранку і не згадувати? Але хіба це можливо?

Інколи я думаю, що добре бути професором, рік-у-рік викладати той самий курс, не переживати за студентські оцінювання і публікації. Коли-небудь я таким і стану, але цікаво, яка зворотня сторона такого бажання? ;)