Про Windows

Десь у вересні перезавантажився мій комп'ютер і сказав, що я - новий користувач. Точніше, не сказав нічого, просто видав чистий робочий стіл і все. Я не зразу і допатрав, що сталося, навіть злякатись не встиг :) Потім, звичайно, розібрався, ще намучився відновлювати себе, бо не хотів ще одного користувача заводити. Добре, що Administrator нікуди не подівся.


Одне слово, відновив я користувача Roman, зайшов, ніби все добре. Тільки щось панель запуску вниз переповзла. Я вже багато років її вліво кріплю, так там більше поміщається, а тут сидить внизу, та ще й заблокована  - не руш. Помучився із панелькою і ніби знайшов причину - не мав доступу до свого реєстру. Виправив, пересунув панельку, ніби все добре.

Попрацював кілька днів, аж дивлюсь - Opera у мене за браузер, Windows Media Player за програвач. Ну, зрозуміло, - злетіли асоціації. Пробую виправити - не працює. Колупати реєстр вручну довго, перевстановлювати все - марудно. Подивився реєстр подій і надибав на дивну помилку: "Windows cannot load classes registry file." На щастя, я виявися не першим із подібною проблемою, більше того, MSFT випустила автоматичний Microsoft Fix it 50356 для таких бідолах. Як виявилось, у мене полетів ключ реєстру де зберігаються певні системні шляхи. Я так досі й не знаю, що то було і як злетів реєстр.

Нещодавно вирішив оцифрувати музичний диск. Я всю свою музику перевів у FLAC вже давно, а тут щось Маріччине треба було списати. Запускаю старий-добрий EAC, а він вилітає, ще й особливо і не пояснює чого: "Access violation" і все. Виявляється, вони із TortoiseGit чогось не поділили і це теж відома проблема.

А ще Wireshark перестав розпізнавати мою USB WiFi картку. Шкода, бо ж через неї можна всіх моніторити. А виявилось - треба всього лиш перезапустити WinPcap, або просто перезавантажитись. Як завжди :)

Про вік

Я щось ніяк не звикну до свого віку. Відчуваю себе якщо не школярем, то студентом - точно. От вже і дитина росте, і сам я давно вже читаю лекції, а не слухаю, але я все ще відчуваю себе юним. Мабуть, це Марічка так на мене впливає. Правда, тепер я вже не можу казати, що мені "двадцять з чимось", я у категорії "поза тридцять" :)

Раніше здавалось, що 30 - це якась критична дата. Ну як же! Перша чвертина життя минула, знання мали би бути здобуті, пора вже й добро наживати. Відсутність сталої роботи гнітила, а нечіткі перспективи не особливо заспокоювали. Зараз я розумію, що насправді, все не так погано. Звичайно, я вже не здобуду Нобелівську премію з фізики і не винайду новий алгоритм, але у мене є можливість займатись улюбленою справою, розвиватись. А найголовніше -  я щасливий в особистому житті, а це важливіше за усі премії разом взяті.
Попереду ще багато цікавого!