Posts
Я щось ніяк не звикну до свого віку. Відчуваю себе якщо не школярем, то студентом - точно. От вже і дитина росте, і сам я давно вже читаю лекції, а не слухаю, але я все ще відчуваю себе юним. Мабуть, це Марічка так на мене впливає. Правда, тепер я вже не можу казати, що мені "двадцять з чимось", я у категорії "поза тридцять" :)
Раніше здавалось, що 30 - це якась критична дата. Ну як же! Перша чвертина життя минула, знання мали би бути здобуті, пора вже й добро наживати. Відсутність сталої роботи гнітила, а нечіткі перспективи не особливо заспокоювали. Зараз я розумію, що насправді, все не так погано. Звичайно, я вже не здобуду Нобелівську премію з фізики і не винайду новий алгоритм, але у мене є можливість займатись улюбленою справою, розвиватись. А найголовніше - я щасливий в особистому житті, а це важливіше за усі премії разом взяті.
Попереду ще багато цікавого!
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
Як приємно знати, що ти щасливий в особистому житті. :) Та й у професії не пасеш задніх. :)
ReplyDeleteА щодо віку... Циферки - то для паспорта, а душа завжди молода! Людині стільки років, на скільки вона себе почуває. Комфортно тобі бути студентом - будь ним, а бути студентом у викладацькому кріслі - вдвічі приємніше!
З днем народження! З початком ери мудрості! Знання здобуті, звання набуті, тепер треба ЖИТИ!!!