Про Windows

Десь у вересні перезавантажився мій комп'ютер і сказав, що я - новий користувач. Точніше, не сказав нічого, просто видав чистий робочий стіл і все. Я не зразу і допатрав, що сталося, навіть злякатись не встиг :) Потім, звичайно, розібрався, ще намучився відновлювати себе, бо не хотів ще одного користувача заводити. Добре, що Administrator нікуди не подівся.


Одне слово, відновив я користувача Roman, зайшов, ніби все добре. Тільки щось панель запуску вниз переповзла. Я вже багато років її вліво кріплю, так там більше поміщається, а тут сидить внизу, та ще й заблокована  - не руш. Помучився із панелькою і ніби знайшов причину - не мав доступу до свого реєстру. Виправив, пересунув панельку, ніби все добре.

Попрацював кілька днів, аж дивлюсь - Opera у мене за браузер, Windows Media Player за програвач. Ну, зрозуміло, - злетіли асоціації. Пробую виправити - не працює. Колупати реєстр вручну довго, перевстановлювати все - марудно. Подивився реєстр подій і надибав на дивну помилку: "Windows cannot load classes registry file." На щастя, я виявися не першим із подібною проблемою, більше того, MSFT випустила автоматичний Microsoft Fix it 50356 для таких бідолах. Як виявилось, у мене полетів ключ реєстру де зберігаються певні системні шляхи. Я так досі й не знаю, що то було і як злетів реєстр.

Нещодавно вирішив оцифрувати музичний диск. Я всю свою музику перевів у FLAC вже давно, а тут щось Маріччине треба було списати. Запускаю старий-добрий EAC, а він вилітає, ще й особливо і не пояснює чого: "Access violation" і все. Виявляється, вони із TortoiseGit чогось не поділили і це теж відома проблема.

А ще Wireshark перестав розпізнавати мою USB WiFi картку. Шкода, бо ж через неї можна всіх моніторити. А виявилось - треба всього лиш перезапустити WinPcap, або просто перезавантажитись. Як завжди :)

Про ігри

Все почалося три роки тому, у листопаді 2010-го. Одна з підписок принесла новину про розпродаж настільних ігор в Toys'R'Us і ми вирішили, що варто навідатись до найближчого магазину іграшок. На той час Марічка вже рік ходила до школи і розказувала нам про Candyland, Chutes and Ladders та інші класні ігри.
Звичайно, я ще в дитинстві грав у різні ігри, але то були або класичні шахи/шашки або варіації на тему "Монополії": "Менеджер" з радянськими підприємствами, "Імперія" з казкарями-фантастами, щось саморобне з марками автомобілів. В Академії було не до ігор, та й ніде їх було взяти.
Toys'R'Us зустрів нас забитими полицями ігор на будь-який смак: від зовсім дитячого Кенділенду до повноцінного Скрабла. Пам'ятаю, що ми довго бродили серед рядів і не могли визначитись. Врешті-решт вибрали кілька коробок для дітей дошкільного віку і... почали збирати колекцію.
Зараз у нас близько сорока ігор: від найпростіших (3+, дошкільнята) до складних і великих (13+, де партія може тривати до двох годин). Нам пощастило, що Марічці теж подобаються настольні ігри, адже багато з них розраховані на 3-4 гравців. Звичайно, у кожного з нас є свої фаворити, але мало є ігор у які хоче грати лише хтось один (Sliders - одна з моїх улюблених, але ніхто зі мною не хоче грати).
Останні кілька місяців нам рідко випадає нагода сісти і зіграти, але у п'ятницю ввечері ми обов'язково розкладаємо Домініон, Зулоретто або Поселенців острова Катан. Ці три - Маріччині фаворити, бо там вона виграє частіше, ніж у 7 див чи Каркасон.
В понеділок добрий ЮПС привезе чергову порцію ігор, серед них є одна спеціально для двох гравців. Нарешті, ми з Натою зійдемося у чесному двобої. Звичайно, у багатьох іграх передбачений режим для двох, але рідко це природній і повноцінний варіант. Так що, я вже не можу дочекатись.

Про читане

Trenton Lee Stewart, The Extraordinary Education of Nicholas Benedict (2012).
Четверта книжка із серії The Mysterious Benedict Society ("Загадкове товариство Бенедикта" або "Товариство загадкового Бенедикта") розповідає про дитинство Ніколаса Бенедикта, геніального сироти з фотографічною пам'яттю. Дев'ятирічного Ніколаса переводять у новий сиротинець, де він стикається з хуліганами (куди ж без bullies у книжці про школу?), знаходить друзів, шукає скарб і читає, читає, читає.

Хоча перші три книжки серії мені сподобалися більше, приквел не розчарував. Його можна читати самостійно, особливого зв'язку з попередніми (наступними) частинами тут немає. Пригоди, містика, загадки - все це вдало поєднане і гарно описане. Шкода тільки, що майже всі дорослі персонажі зображені тупими, суворими і байдужими (у різних комбінаціях), а більшість загадок Ніколас розгадує завдяки своїй феноменальній пам'яті.

В цілому, книжка (як і вся серія) підходить для дітей 8-10 років, особливо для книжкових хробаків. Хороший(-і) нерд(-и) перемагають зло, демонструючи переваги розуму та дружби над силою та жорстокістю.

8/10

Про нас

Юлія Романівна, 3380, 7:42 за центрально-американським часом.

Про вік

Я щось ніяк не звикну до свого віку. Відчуваю себе якщо не школярем, то студентом - точно. От вже і дитина росте, і сам я давно вже читаю лекції, а не слухаю, але я все ще відчуваю себе юним. Мабуть, це Марічка так на мене впливає. Правда, тепер я вже не можу казати, що мені "двадцять з чимось", я у категорії "поза тридцять" :)

Раніше здавалось, що 30 - це якась критична дата. Ну як же! Перша чвертина життя минула, знання мали би бути здобуті, пора вже й добро наживати. Відсутність сталої роботи гнітила, а нечіткі перспективи не особливо заспокоювали. Зараз я розумію, що насправді, все не так погано. Звичайно, я вже не здобуду Нобелівську премію з фізики і не винайду новий алгоритм, але у мене є можливість займатись улюбленою справою, розвиватись. А найголовніше -  я щасливий в особистому житті, а це важливіше за усі премії разом взяті.
Попереду ще багато цікавого!

Про студентів

За минулі п'ять років я бачив різних студентів: здібних, лінивих, безвідповідальних, безтурботних. Будучи аспірантом, я викладав тільки загальноосвітній (GenEd) курс, тож мав можливість бачити студентів з різних факультетів, що приходили отримати залік і 3 кредита. Більшість з них не особливо переймалася матеріалом, вважаючи комп'ютери нудними і страшними :)
Після захисту я отримав можливість викладати курси для "комп'ютерщиків". І хоча "Вступ до програмування" слухають не лише програмісти, але більшість студентів обирають цей курс саме через можливість чомусь навчитись. Це вже було цікавіше, можна було щось спитати і отримати розумну відповідь. Інколи навіть можна було почути питання від студентів, а це неабияке досягнення!
Взагалі, цікаво спостерігати, як люди вчаться, дізнаються щось нове, радіють, коли в них, нарешті, щось получається. Приємно, коли після іспиту студенти підходять, дякують. Цікаво, що дякують, в основному, найкращі :)
За п'ять хвилин починається перша пара нового семестру. Це вже буде мій шостий рік викладання, але досі перед першою парою у мене мурашки по шкірі повзають...

Про сервіс

Я сьогодні втратив 4 години намагаючись вирішити проблему з нашим інтернет-зв'язком (недавно швидкість впала з 3 до 2 мегабіт). За цей час я поспілкувався з п'ятьма (!) представниками та представницями техпідтримки та однією жіночкою із служби розрахунків (billing). Ось короткий зміст цього індійського серіалу.
Перший технік хотів віддалено залогінитись до мене щоб почистити кеш Експлорера. На щастя, я його вчасно зупинив. Другий нічим не запам'ятався, хоча я просто хотів, щоб він з'єднав мене із кимось, хто може щось вирішити. Не з'єднав. Третя (старший технік) хвилин 20 розказувала мені, що наш будинок надто далеко від їхнього вузла і 3 мегабіта нам ніяк не світять, але так і не змогла пояснити, чому тиждень тому все було добре. Четвертий (ще старший) плутав мегабіти з мегабайтами, а після того як він не відповів скільки ж бітів у одному байті я просто попросив з'єднати мене з кимось, хто це знає. П'ятий пообіцяв направити заявку у ремонтну службу (хоча саме він мав би вирішити проблему). Чекаю результатів.
Жінка із billing department виявилась найбільш адекватною. По-перше, вона зрозуміла мою проблему; по-друге, чесно (хоча й безуспішно) намагалась вибити відповідь з техніка №3; по-третє, запропонувала хоч якесь рішення, хай і не технічне (оплатила рахунок за наступний місяць); по-четверте, виявила, що 3 мегабіта нас таки не оминуть і з'єднала із службою, що повинна була це вирішити (техніки №4 і №5). Одразу було видно, що людина розуміє важливість клієнта, тому що вона за клієнтом бачить гроші, а технік - проблеми.
Сподівась, завтра-післязавтра нам таки відновлять повноцінний зв'зок, а якщо ні, то я знаю куди телефонувати. Наступного разу я почну не з Tech Support, а з Billing and Payments.